• Расписание поездов
• Блог
• Типажі сусідів по вагону/купе на залізничному транспорті

Подорож залізницею, навіть нетривала, обов'язково залишає по собі різноманітні враження, в переважній більшості — приємні. 

«Укрзалізниця» намагається максимально наблизити сервіс обслуговування до європейського рівня, закуповуючи новий рухомий склад та готуючи кваліфікований персонал. І потрібно віддати належне цим старанням — в період військової агресії працівники «Укрзалізниці» справді роблять все можливе, щоб пасажири залишали вагон з почуттям подяки за приємну подорож.

Та від особистої поведінки пасажирів теж залежить, як перебігатиме подорож, і який настрій буде супроводжувати вас на всьому шляху. Головною умовою безпечної мандрівки зостається особисте відповідальне ставлення пасажирів залізниці до особистих речей, та правила поведінки у громадському транспорті.

Купе у вагоні, як і будь-яке місце у поїзді, стає нашим тимчасовим житлом, і ми повинні поводитись відповідно до цього.

Досі залишається невирішеною одна з проблем, яка дійсно може вплинути на перебіг подорожі, та залишити по собі неприємні спогади. 

Мова йде про окрему категорію осіб, що подорожуючи залізницею, буквально отруюють атмосферу навкруги себе, псуючи настрій оточення своєю поведінкою та діями. Зазвичай, такий типаж асоціальних елементів можна об'єднати в групи.

Отже, небажані сусіди у вагоні. 

Досвідчені мандрівники, тільки займаючи своє місце у вагоні, поглядом майже професійного психолога, миттєво зможуть виділити «проблемного» сусіда. Зазвичай, це:

• бабусі з важкими валізами;
• непосидючі діти та їх недолугі батьки;
• «ветерани» примарних фронтів; 
• любителі хмільних напоїв; 
• молодь-мандрівники.

Бабуся та телефон

Така вбивча комбінація з'явилась відносно недавно, адже загальна телефонізація була позитивно оцінена нашими бабусями, які побачили в ґаджетах шанс бути на постійному зв'язку зі своїми подругами, а отже знати всіх дворові та містечкові новини. 

Подорожують такі бабусі з невеликою валізою або з торбинкою, в яких на превеликий подив, можуть вміститися неймовірна кількість предметів та речей, іноді навіть заборонених для перевезення у вагоні поїзда. Це різні скляні ємкості з домашніми соліннями, пакети з їжею, і ще багато чого. Зайнявши своє місце (зазвичай нижнє), біля вікна, бабуся розпочинає знайомитись з сусідами, абсолютно ігноруючи бажання деяких уникнути довгого спілкування.

Другим кроком стає намагання пригостити оточуючих сумнівної якості домашніми пиріжками, соленими огірочками, або ж бодай яблуком чи грушею «зі свого садка». 

Якщо сусідам по купе вдається уникнути пригощань, розпочинається третя фаза психологічної атаки — розмови телефоном. Зазвичай, пенсіонерки мають «на озброєнні» не один телефон, що виключає можливість перервати багаточасові розмови. Старенька, але практична «Nokia», або стільниковий «Samsung» - розкладачка міняються постійно. Оскільки вікові зміни мають відношення і до погіршення слуху, розмова ведеться доволі гучно, і за декілька годин пасажири майже всього вагону вже знають останні скандальні новини та проблеми багатьох людей. Спеціально дослухатись не потрібно — замкнутий простір вагона робить своєю непомітну справу, натомість у пасажирів виникає дратливість та відчуття злості. Звичайно, можна надіти навушники та зануритись у перегляд улюбленого серіалу, можна скористатися вушними затичками та спробувати заснути, але надокучливе бабусине бурмотіння з часом проникне у свідомість, заважаючи відпочивати. Час від часу, вважаючи на вік старенької, їй, якомога делікатніше, пропонують говорити тихіше, або ж припинити нескінченний теревені. Це має тимчасовий ефект, але бабусі дзвонять подруги, і все повторюється спочатку. 

Звернення до провідника має більший успіх, адже люди старшого віку виконують вимоги людей у формі, і старенька ображено ховає слухавку. Полегшено зітхнувши, пасажири продовжують насолоджуватися подорожжю.

Та вночі їх чекатиме новий сюрприз — нічне шарудіння та тихеньке сопіння пенсіонерки, яка саме вночі починає розпаковувати свої валізи, та починає вечеряти. В тиші відпочиваючого вагону вже й не зрозуміти, що було гірше — нескінченні розмови телефоном, чи нічна трапеза старенької. Скаржитись на те, що людина їсть — теж якось незвично та безпідставно, отже помста від бабусі неймовірно вишукана. 

У всякому разі, спільна подорож з такою бабусею запам'ятається дуже надовго. 

Батьки та діти 

Подорож залізницею сімейної пари з дітьми, мабуть, важкий іспит не тільки для батьків, але й для випадкових попутників, що на свою біду опинились не в тому вагоні й не в той час. Особливо незручно буває, якщо вашим попутником стає жінка з немовлям. Розповідати про всі негативні аспекти такої подорожі навіть немає сенсу. 

Проте, бувають випадки, коли подорожують сім'ї з дітьми 5-7 років, і в такому разі, проблем виникає ще більше. 

Початок подорожі — спокійний стан. Час, коли діти придивляються до нової локації та аналізують увесь вагон. Та гіперактивність, притаманна більшості дітей, шукає шляхів реалізації, і поступово дитячі ігри переходять в активну фазу. Починаються хаотичні переміщення по всьому вагону, біганина та веселі (для дітей) розваги — ігри в хованки та навіть біганина навипередки. Спокійна мандрівка закінчується, вагон поступово перетворюється на дитячий майданчик. 

Саме тоді у кожного, хто є у вагоні починають здавати нерви. Адже коли увесь час біля вуха кричить дитина зосередитися на серіалі, а тим паче роботі неможливо. 

У цей час більшість людей звернеться до батьків, з проханням вгамувати надокучливих бешкетників. Батьки дітей, в цей час, займаються своїми справами або ж заглиблені у свої ґаджети. На скарги про невихованість та галасливу поведінку дітей, зазвичай лунає відповідь, що це діти, і їм треба трішечки бавитися. 

Провідник може припинити біганину по вагону, але як показує практика, це тимчасове розв'язання питання. Залишається або ж терпіти незручності, або ж спитати у провідників, чи є не зайняті місця в інших вагонах та терміново змінити своє місце. Наразі «Укрзалізниця» анонсувала нову послугу — спеціальні вагони для жінок, а також вагони для пасажирів з дітьми. Отже, є реальні шанси уникнути повторень незручних ситуацій. «Ветерани» примарних фронтів 

Цей тип попутників менш «шкідливий», ніж балакучі бабусі та галасливі діти, але за певних умов може вплинути на погіршення настрою оточуючих. Це звичайні любителі алкогольних напоїв, під дією яких вони й починають розповідати примарні та неймовірні історії, які відбувались в самих гарячих точках військових дій. Насправді це звичайні вигадки, які мають спільне закінчення — на жаль, герой (або навіть герої) загубили усі медалі та ордени, та вимушені просити допомоги у добрих земляків. Такі «захисники» доволі пасивні та зазвичай мають спокійний характер. Але це тільки якщо до них не чіплятися та не просити спілкуватися тихіше. 

Проте, залишати без уваги цінні речі не варто, адже сучасний планшет або смартфон, поцуплений та проданий навіть за половину вартості — ласий шматок для любого «героя» з пивного бару. Куди ж підуть пожертви, здогадатись не важко, адже «інвестиції» видно у пом'ятих обличчях та мішках під очима. Як показує практика, подорож таких «ветеранів» примарних фронтів нетривала, усього один — два перегони, і отримавши хоч якусь суму, п'янички зникають в привокзальному буфеті, щоб згодом продовжити свої переміщення, обманюючи довірливих громадян. 

Розв'язання питання по таким попутникам доволі просте — забезпечення спокою пасажирів — прямий обов'язок бригади провідників.

Любителі хмільних напоїв 

Цей тип пасажирів, що був найпоширенішим в минулому, раніше був атрибутом кожної подорожі, нехай самої нетривалої.

Що характерно, так це той факт, що такі попутники посилено шукають собі співрозмовника та витрачають на це доволі багато часу, інколи обходячи весь вагон. 

Деколи, отримавши чисельні відмови скласти компанію, п'яниця може стати агресивним. Тоді вже наступає черга втрутитись провіднику, як представнику влади у вагоні. Саме провідник може викликати поліцію, що вгамує бешкетника та видалить його з вагона. Але навіть заспокоївшись, п'яний пасажир буде отруювати перегаром повітря у всьому вагоні, хропучи на верхній полиці. 

На сьогодні, «Укрзалізниця» заборонила розпиття алкогольних напоїв у вагонах (крім спеціалізованих ресторанів), проте окремі випадки порушень ще бувають.

Молодь-мандрівники

Найбільш спокійний та адекватний тип пасажирів з усіх, вказаних попередньо. 

Молодь зазвичай пересувається залізницею, бо віддає перевагу економному варіанту подорожі. Це можуть бути не тільки підлітки, але й закохані пари. Їх можна зустріти майже завжди, особливо в купейних вагонах, адже комфортні умови подорожі для них найважливіші.

Інколи можуть траплятися менш адекватні представники молоді, але найбільш розповсюджений тип молодих мандрівників — це спокійні та тихі люди. Коротко кажучи — найкращі сусіди по вагону. 

Хоча деколи молоді люди можуть дозволити собі палити у купе або випити шампанського перед тим, як заснути, такі порушення зазвичай припиняються за першою вимогою. На відмінну від попередніх типів людей, у їх поведінці немає зовсім нічого поганого. Спілкуючись з молоддю, починаєш відчувати наплив позитивних емоцій, хочеться дати молодим суттєву пораду, або ж поділитись досвідом розв'язання окремих питань. Взагалі, спілкування з освіченою молоддю — повний релакс та відновлення сил. Також, з молоддю можна побалакати на спільні теми, які цікаві усім, а не лише одному зі співбесідників, як у випадку з бабусею.

Інколи молоді люди можуть брати з собою у подорож музичні інструменти або невеличкі настільні ігри. Легко йдучи на спілкування, молодь може запросити пограти з ними, що безперечно чудовий плюс — час подорожі пройде набагато швидше й легше за грою із цікавими людьми, аніж у суперечках з батьками надокучливих дітей. 

Плин часу дуже змінив «Укрзалізницю», за паротягами та «загальними» вагонами поступово зникли й надокучливі та інколи небезпечні попутники. Періодичні «набіги» циганських дітей та їх матерів — ворожбиток, як і сумнівна продукція німих реалізаторів стають історією. П'яні дебоші стають надзвичайними подіями, вагонні крадії — вже відмираюча «професія», шахраї — картярі майже не зустрічаються. Сучасний мандрівник пересувається в комфортних умовах, маючи тільки необхідний набір речей та мінімум готівки. З перонів вокзалів поступово зникають торгівці — приватники, що раніше пропонували пасажирам свої продукти власного виробництва.

Нові, комфортабельні та зручні вагони перевозять врівноважених та вихованих людей, Україна поступово формує новий тип пасажирів, які гідно представлятимуть нашу країну не тільки в Європі, але й в усьому світі.