• Расписание поездов
• Блог
• Винний у ДТП з потягами та інших трагічних подіях: судові позови проти «Укрзалізниці»

Трагічні аварії та катастрофи на залізницях несуть невимовне горе та страждання для постраждалих та родин загиблих. Водночас вони завжди викликають і справедливе обурення громадськості. Адже смерті та каліцтва людей у таких випадках є наслідком чиєїсь провини, недбалості та безвідповідальності.

Хто ж конкретно винен у страшних наслідках залізничних катастроф в Україні, що повторюються з жахливою регулярністю? Чому ця системна проблема не може бути вирішена роками? Чому винні уникають покарання, а постраждалі — справедливих компенсацій? Ці болючі питання хвилюють українське суспільство.

На жаль, відповіді очевидні: тотальна безвідповідальність та безкарність, що панують у залізничній галузі держави. Адже розслідування аварій контролює сам винуватець — держмонополія «Укрзалізниця» . Вона всіляко уникає покарань та компенсацій. А реформи, які могли б виправити ситуацію, роками блокуються владою та олігархами.

Відповідно, постраждалі та родичі загиблих під час катастроф і аварій досить часто подають цивільні позови до суду саме проти «Укрзалізниці». Вони вимагають гідного відшкодування заподіяної моральної та матеріальної шкоди, а також справедливого покарання конкретних винних працівників компанії. Тривалість таких судових процесів нерідко вимірюється роками, а хід розгляду справи є вкрай складним та болісним для потерпілих.

Адже родичі загиблих та постраждалі очікують справедливого покарання винуватців та відшкодування завданої шкоди. Проте процес досягнення істини та справедливості часто виявляється довгим і складним.

Після всіх серйозних аварій чи катастроф на залізницях в Україні обов'язково розпочинається детальне розслідування. Необхідно зібрати всі наявні факти та докази, допитати свідків і учасників подій, провести різноманітні експертизи, скрупульозно проаналізувати всі обставини та технічні причини пригоди

Якщо в результаті слідства виявляється недбалість, некомпетентність, порушення техніки безпеки чи невиконання службових обов'язків з боку працівників залізничної галузі, то основна частина провини й відповідальності зазвичай покладається саме на «Укрзалізницю». Адже вона є монопольним національним оператором залізничного транспорту в Україні, і саме на ній лежить обов'язок забезпечити безпеку та життя пасажирів на залізницях.

Головна проблема полягає в тому, що «Укрзалізниці» як величезна державна структура фактично ніколи не визнає своєї провини у трагедіях та не йде на примирення чи досудове врегулювання з позивачами. Натомість вона залучає цілі юридичні армії адвокатів для захисту в суді, подає апеляції на всі рішення, використовує всі можливі засоби затягування процесу. Така цинічна позиція компанії лише сторицею множить людське горе та страждання потерпілих від її ж безвідповідальності.

Однією з найвідоміших та найбільш тривалих судових тяжб такого роду був процес щодо страшної залізничної катастрофи 2007 року під Ужгородом, коли внаслідок зіткнення пасажирського та приміського поїздів загинуло 23 людини. Позивачі незаперечно довели, що трагедія сталася через грубі системні порушення працівниками «Укрзалізниці». Однак керівництво компанії продовжувало цинічно заперечувати очевидне.

Судові процеси з приводу цієї катастрофи тривали майже 10 років! І лише з величезним скрипом УЗ змушена була визнати провину та виплатити компенсації родинам загиблих на десятки мільйонів гривень. Проте навіть після цього компанія продовжувала оскаржувати рішення вищих інстанцій.

Та на превеликий жаль, такі затяжні судові баталії, що роками травмують постраждалих, є радше правилом, аніж винятком у справах проти «Укрзалізниці». Замість цивілізованого визнання очевидних помилок та максимально можливої допомоги постраждалим, державна компанія вперто протидіє роками, тим самим лише сторицею збільшуючи людське горе.

Зрозуміло небажання УЗ зазнавати колосальних репутаційних та фінансових збитків. Проте моральний обов'язок перед родинами загиблих та каліками мав би безумовно переважати будь-які юридичні чи економічні міркування керівництва компанії.

Адже всі ті непоправні втрати людських життів і здоров'я сталися виключно через недбалість та безвідповідальність конкретних працівників залізничної галузі. І УЗ мала б взяти на себе відповідальність та негайно відшкодувати завдану шкоду, а не вести багаторічні аморальні судові війни проти власного ж народу.

Як розв'язувати проблеми?

Виходом з такої ганебної ситуації могло б стати кардинальне реформування залізничної галузі України на сучасний європейський лад, а саме — поділ гігантської держмонополії УЗ на окремий державний регулятор та низку приватних компаній-операторів, які б конкурували між собою за якість та безпеку перевезень.

Тоді у разі аварій компенсації виплачувалися б коштом страхових полісів та прибутків самих приватних компаній. Це значно підвищило б їхню зацікавленість у попередженні інцидентів та акуратності роботи.

Приклади розв'язання питань

Для прикладу, у Великобританії після ряду тяжких залізничних аварій у 90-х роках було проведено реформування British Rail на окремі приватні компанії. Це значно підвищило конкуренцію та безпеку на рейках.

Також у багатьох європейських країнах діє практика страхування відповідальності приватних операторів — тобто страхові компанії відшкодовують збитки пасажирам у разі аварій.

Ще один позитивний приклад — Японія, де залізниці відомі найвищим рівнем безпеки у світі. Там діють жорсткі штрафи для компаній за аварії — до 1 млн доларів США за кожну хвилину затримки через інцидент.

Отже, є цілий спектр світового досвіду, який Україна могла б запозичити для реформування системи залізничних перевезень та підвищення відповідальності за безпеку пасажирів.

Тож глибока реформа «Укрзалізниці» та всієї галузі в цілому, на нашу думку, могла б змінити ситуацію на краще. А поки що жертви трагедій на рейках та їхні сім'ї залишаються заручниками цинічної системи тотальної безвідповідальності, і їм доводиться багаторічними судовими баталіями виборювати хоч якусь справедливість та елементарні компенсації за провиною державної монополії.

Реалії сьогодення

На жаль, статистика свідчить, що тяжкі аварії та катастрофи на українських залізницях трапляються фактично щороку. Лише за останнє десятиліття налічується понад 10 великих трагедій із десятками загиблих.

Одна з найбільших за останні роки сталася у червні 2022 року на Львівщині, коли зійшли з рейок 4 вагони пасажирського поїзда Київ-Львів. Тоді загинуло майже 30 осіб. Попередні висновки свідчать про технічні проблеми з колією та недбалість працівників залізниці.

Ще одна жахлива катастрофа трапилася у серпні 2021 року на Дніпровщині через зіткнення двох вантажних складів. Тоді загинули 22 особи та понад 100 отримали поранення. Слідство встановило грубі порушення диспетчерів та машиністів.

Отже, на жаль, проблема системної безвідповідальності та нехтування правилами безпеки на залізницях України не вирішена і досі призводить до нових трагедій. І поки не буде проведено глибоку реформу всієї галузі, ситуація навряд чи зміниться кардинально. А постраждалі громадяни як і раніше будуть змушені в судах довгі роки домагатися хоч якоїсь справедливості та компенсацій.

Зокрема, стосовно згаданої вище страшної катастрофи 2022 року на Львівщині, держкомпанія заявила, що причиною аварії стали нібито дії третіх осіб, які пошкодили колію. Хоча слідство цього поки що не підтвердило.

Тобто УЗ продовжує перекладати вину на кого завгодно, аби уникнути відповідальності та компенсацій. Це вкрай аморальна позиція, яка лише підсилює недовіру та розчарування громадян діями держкомпанії.

Замість цього, «Укрзалізниця» мала б відразу визнати свої помилки, звільнити винних працівників та активно допомагати постраждалим і родинам загиблих. Лише так можна хоч частково повернути довіру пасажирів та відновити репутацію компанії.

Тож ситуація з безвідповідальністю УЗ, на превеликий жаль, продовжує залишатися гострою проблемою, яка потребує термінового комплексного вирішення на державному рівні. Інакше трагедії триватимуть, а люди й надалі будуть заручниками цинічної системи.

Перелік першочергових заходів

На глибоке переконання фахівців, для виправлення ситуації вкрай необхідно здійснити низку системних реформ у залізничній галузі країни. Розглянемо основні з них:

1. слід реформувати саму структуру галузі — розділити функції державного управління та безпосереднього перевезення пасажирів. Тобто створити незалежного регулятора галузі та кілька приватних компаній-операторів залізничного транспорту.
2. запровадити обов'язкове страхування відповідальності таких приватних компаній-операторів. У разі аварій компенсації мають виплачуватися саме коштом цих страхових полісів та прибутків перевізників.
3. створити незалежну слідчу комісію для розслідування аварій та катастроф на залізницях. Адже зараз такі розслідування фактично контролює сама «Укрзалізниця».
4. розробити прозорий механізм відшкодування збитків потерпілим та компенсацій родинам загиблих. Це дозволить уникнути багаторічних судових процесів.
5. підвищити відповідальність та посилити покарання для керівників залізничної галузі за недбалість, що призвела до трагедій. Необхідно жорстко карати конкретних винуватців аварій.
6. провести тотальне оновлення рухомого складу, колії та систем сигналізації, адже зараз вкрай зношені основні фонди часто стають технічною причиною катастроф.
7. запровадити суворий громадський контроль та незалежний аудит безпеки на залізницях. Адже прозорість та підзвітність — запорука відповідальності.

Реалізація цих та інших заходів дозволила б кардинально змінити ситуацію, підвищити безпеку та нарешті запровадити цивілізовану систему відповідальності на залізницях. Коли людське життя буде найвищою цінністю, а винні справді нестимуть покарання.

Тож керівництву держави та залізничної галузі вкрай необхідно наважитись на проведення радикальних реформ. Це єдиний шлях поліпшити ситуацію та припинити нескінченні трагедії на рейках. Громадяни України заслуговують на цивілізовану та безпечну систему залізничного транспорту, де пануватимуть порядок, відкритість та справедлива відповідальність за безпеку пасажирів.